Мідорі

Опис

У 1920-х роках бідна 12-річна дівчинка на ім’я Мідорі змушена продавати камелії в нетрях Токіо. Вона ледве має успіх, доки одного дня до неї не підходить джентльмен, який пропонує свою симпатію і допомогу. Коли її прикута до ліжка мати помирає від хвороби, і нема до кого звернутися, Мідорі відвідує адресу цього чоловіка. На жах дівчинки, вона розуміє, що її ошукали, і змусили приєднатися до його циркової трупи Aka Neko Za — мандруючого шоу диваків, у якому виступають грубі та деформовані артисти. Мідорі порівнює своє нове життя в ярмарковому шоу з пеклом. Вона відповідає не тільки за догляд за товаришами по трупі та прибирання за ними, а й часто зазнає принижень і жорстокого поводження. Страждаючи і не знаючи, що з нею буде далі, вона нарешті знаходить спокій, коли до колективу приєднується Вандер Масаміцу, майстер ілюзій. Захоплений красою і невинністю Мідорі, Масаміцу бере її під свій захист; але навіть коли їхня любов зростає, темні часи наближаються для Мідорі та її товаришів-фриків. [Написано за версією MAL Rewrite]

Примітка

Персонаж «Шодзьо Цубакі» або «Дівчина Камелія» був типовим героєм, який регулярно з’являвся в японському вуличному театрі протягом 1920-х років. Зазвичай цей персонаж поставав у вигляді молодої і бідної підліткової дівчини, яка продавала квіти камелії на вулицях. Одна з інкарнацій цього персонажа з’являється в короткій історії з тією ж назвою «Шодзьо Цубакі» в антології, яка пізніше була перероблена у повноцінний графічний роман Суєхіро Маруо, відомий англійською як «Неймовірне шоу чудовиськ містера Араші». Цей твір, у свою чергу, був адаптований у анімаційний фільм «Чіка Ґентодзі Ґеґіка: Шодзьо Цубакі», що приблизно перекладається як «Підземні драматичні картини: Дівчина Камелія». Позаяк поза Японією фільм відомий просто як «Мідорі». Винятком були музика, звукові ефекти та неанонсований акторський склад озвучення — увесь інший процес створення фільму майже повністю здійснив Хіросі Харада під псевдонімом «Хісаакі Ецу», який відповідав за режисуру, сценарій, малювання та анімацію. До створення саундтреку долучився композитор J. А. Сеазер. Виробництво розпочалося у 1987 році і тривало п’ять років, а анімація складалася з понад п’яти тисячаручних малюнків. Через графічне зображення фільму не знайшлося спонсорів, тож проект фінансувався за рахунок особистих заощаджень і пенсійного фонду Харади. Початковий маркетинг був навмисно загадковим, і Харада планував, що фільм буде показуватися лише на спеціально організованих показах. Прем’єра відбулася в травні 1992 року під великим червоним шатром на шинтоїстському святині Мітаке Джіндзя в Токіо. Показ супроводжувався спеціальними ефектами в режимі реального часу, включно з конфетті та димовими шашками. Підпільна театральна група «Ака Неко За» виконувала трюки із фільму та взаємодіяла з аудиторією протягом усього показу. Виступи доповнювали фільм у наступні роки перед його забороною. Фільм «Чіка Ґентодзі Ґеґіка: Шодзьо Цубакі» демонструвався в незмінному вигляді до 1994 року, коли японська цензурна комісія Eirin зробила 26 вирізок і змін. З 1994 по 2006 рік фільм можна було побачити лише у сильно відцензурованій версії на кінофестивалях та в кінотеатрах. В цей період не було домашніх релізів. У 1999 році фільм демонстрували на іспанському Сан-Себастьянському фестивалі жахів і фентезі. Після повернення касет до Японії, вони були конфісковані та знищені митницею в аеропорту Наріта; з того часу в Японії імпорт і показ фільму заборонені. Тим не менш, він був спеціально показаний на Токійському міжнародному фестивалі фантастичних фільмів у 2004 році, де за результатами фанатського голосування посів перше місце. Відразу після цього, на прохання поліції, фільм було заборонено в Японії на наступні вісім років. У 2006 році французька компанія Ciné Malta отримала права на випуск фільму на DVD у його оригінальній версії. Це був перший випадок доступності нецензурованої версії «Мідорі» з часів показів до 1994 року. DVD включав субтитри англійською, іспанською, італійською та німецькою мовами, а також різноманітні додаткові матеріали — зокрема записане інтерв’ю з Харадою та 16-сторінкову брошуру. Проте касети, надіслані до Франції, були конфісковані як «непристойний матеріал» в аеропорту Де Ґолль через попереджувальні позначки, накладені митницею Наріти. У 2010-х роках фільм часто демонструвався по всій Азії та Європі, особливо в останній, але ніколи у США через імпортне законодавство щодо певних видів порнографії. У 2013 році оригінальні 16-мм негативи фільму були виявлені на складі японської компанії постпродакшну IMAGICA. Фільм було відреставровано і показано в цифровому форматі, зокрема на Канадзавському кінофестивалі того ж року. Незважаючи на це, «Чіка Ґентодзі Ґеґіка: Шодзьо Цубакі» назавжди залишиться відомим своєю табуйованою тематикою та складною історією. У деяких аспектах він вважається втраченим медійним твором і є одним з найспірніших аніме через свою майже повсюдну заборону, включно з Японією.