Мідорі

Опис

У 1920-х роках бідна 12-річна дівчинка на ім’я Мідорі змушена продавати камелії в нетрях Токіо. Вона ледве має успіх, доки одного дня до неї не підходить джентльмен, який пропонує свою симпатію і допомогу. Коли її прикута до ліжка мати помирає від хвороби, і нема до кого звернутися, Мідорі відвідує адресу цього чоловіка. На жах дівчинки, вона розуміє, що її ошукали, і змусили приєднатися до його циркової трупи Aka Neko Za — мандруючого шоу диваків, у якому виступають грубі та деформовані артисти. Мідорі порівнює своє нове життя в ярмарковому шоу з пеклом. Вона відповідає не тільки за догляд за товаришами по трупі та прибирання за ними, а й часто зазнає принижень і жорстокого поводження. Страждаючи і не знаючи, що з нею буде далі, вона нарешті знаходить спокій, коли до колективу приєднується Вандер Масаміцу, майстер ілюзій. Захоплений красою і невинністю Мідорі, Масаміцу бере її під свій захист; але навіть коли їхня любов зростає, темні часи наближаються для Мідорі та її товаришів-фриків. [Написано за версією MAL Rewrite]

Примітка

Персонаж «Сьодзьо Цубакі» або «Дівчина-камелія» був поширеним протагоністом-«звичайною» дійовою особою, якого регулярно показували в японському вуличному театрі протягом 1920-х років. Зазвичай цей персонаж поставав молодою й злиденною дівчиною-підлітком, яка продавала на вулицях квіти камелії. Одна з інкарнацій цього персонажа з’являється в короткій історії, також названій «Сьодзьо Цубакі», у збірнику, згодом переробленій на повнометражну графічну новелу СуеХіро Маруо, відомого англійською як Mr. Arashi’s Amazing Freak Show. У свою чергу, це було адаптовано в анімаційний фільм Chika Gentou Gekiga: Shoujo Tsubaki, що приблизно перекладається як «Підпільні проєкційні драматичні картини: Дівчина-камелія». Фільм у релізах поза межами Японії відомий просто як Midori. Окрім музики, звукових ефектів і озвучення, що не було вказане в титрах, увесь фільм створили майже виключно Хіросі Харàда під псевдонімом «Хісакі Ецу»: він займався режисурою, сценарієм, малюванням і анімацією. Композитор Дж. А. Сізер допомагав зі створенням саундтреку. Виробництво почалося в 1987 році, на нього пішло п’ять років, а фільм складається більш ніж із п’яти тисяч намальованих вручну аркушів анімації. Через графічну образність виробництво не отримало спонсорів і натомість фінансувалося за рахунок особистих заощаджень та пенсійного фонду Харàди. Ранній маркетинг фільму навмисно був загадковим, і Харàда планував, щоб його переглядали лише на спеціально організованих показах. Прем’єра відбулася в травні 1992 року під великим червоним наметом у храмі Мітаке-дзіндзя в Токіо. Показ супроводжувався спеціальними ефектами в реальному часі, зокрема конфеті та димовими шашками. Підпільна театральна група Aka Neko Za виконувала трюки з фільму та взаємодіяла з аудиторією протягом усього дійства. Ці виступи доповнювали фільм у наступні роки — аж до його заборони. Chika Gentou Gekiga: Shoujo Tsubaki показували без купюр до 1994 року, коли японська цензурна комісія Eirin зробила 26 вирізань і змін. З 1994 по 2006 рік фільм можна було дивитися лише у сильно цензурованому вигляді — на кінематографічних фестивалях та в кінотеатрах. Протягом цього часу не виходило жодних домашніх релізів. У 1999 році фільм показали на San Sebastián Horror and Fantasy Film Festival у Іспанії. Коли касети повернули до Японії, їх вилучили й знищили японські митники в аеропорту Наріта; відтоді фільм був заборонений для ввезення в країну та показів у Японії. Попри це, у 2004 році його спеціально показали на Tokyo International Fantastic Film Festival, де він переміг у фанатському голосуванні з першим місцем. Прямо після цього за запитом поліції на фільм наклали заборону, яка тривала ще вісім років у Японії. У 2006 році французька компанія Ciné Malta отримала права на випуск фільму на DVD у його оригінальному вигляді. Це був перший раз, коли безцензурну версію Midori стало доступно після показів до 1994 року. DVD також містив англійські, іспанські, італійські та німецькі субтитри, а також різноманітні додаткові матеріали — зокрема записане інтерв’ю з Харàдою та буклет на 16 сторінок. Однак касети, спочатку відправлені до Франції, вилучили в De Gaulle Airport як «сороміцький матеріал» через застережні повідомлення, прикріплені до відправлень аеропортом Наріта. Станом на 2010-ті роки фільм показували доволі часто в усьому світі — по всій Азії та Європі, особливо в останній — але ніколи в Сполучених Штатах через закони про імпорт для певних типів порнографії. У 2013 році оригінальні 16-міліметрові негативи фільму знайшли на складі компанії IMAGICA, що займається післявиробничими роботами в Японії. Фільм ремастерили та показували у цифровому форматі, зокрема на Канадзавському кінофестивалі того ж року. Утім Chika Gentou Gekiga: Shoujo Tsubaki назавжди буде відомим своєю табуйованою тематикою та складною історією. У деяких аспектах його вважають зниклим медіаматеріалом (lost media), а також одним із найбільш суперечливих аніме через те, що його забороняли майже всюди, включно з Японією.