Юкі прокидається й виявляє себе в незнайомому маєтку, одягнена в уніформу покоївки і лежачи на розкішному ліжку. Незабаром вона знаходить ще п’ять дівчат, всі одягнені так само, як вона. Це Дім Примар, і єдиний спосіб вижити — пройти крізь пастки, які чекають попереду — смертельні ігри, повні дротиків, циркулярних пил, замкнених кімнат і зброї. Це безнадійна, жахлива ситуація для всіх, хто там... ну, для всіх, крім Юкі. Адже це її професія у сімнадцять років. Думаєте, це дивно? Вона б погодилася. Але саме так живуть деякі люди — вони заробляють на життя, граючи в ігри зі смертю. (Джерело: Yen Press)